Три кохання (тех.запис) — Transcript

Full transcript

1. 0:00tu
2. 0:31Шалом, але!
3. 0:33Шалом, мир вам! Дякую, що ви прийшли
4. 0:38сюди,
5. 0:39бо знаєте, я ніяк не можу заспокоїтись.
6. 0:42Навіть флейта не допомагає.
7. 0:45Можливо, ви допоможете мені розібратися
8. 0:49з цим питанням. Ви ж, мабуть, усі чули
9. 0:53такий вислів:
10. 0:55"Ваше місто - це місто маленьких людей".
11. 0:59Я повторюсь, щоб було зрозуміліше.
12. 1:02Ваше місто
13. 1:04це місто маленьких людей,
14. 1:09але мені здається, наше місто
15. 1:11немаленьких людей.
16. 1:13Ви тільки погляньте, скільки тут євреїв.
17. 1:16Наш нас наштовхали так щільно, ніби
18. 1:19оселець у бочку.
19. 1:22Але ж сам Господь наказав плодитися і
20. 1:25розмножуватися.
21. 1:27І ми повинні це робити, робити, робити з
22. 1:31великим задоволенням.
23. 1:35Але
24. 1:37по-друге, це місто зачароване.
25. 1:42Воно стоїть занурене у себе,
26. 1:45до нього ніби ніякого відношення немає.
27. 1:47Весь цей теперішній всесвітній гармидер,
28. 1:50вся метушня, кипіння пристрастей,
29. 1:53бажання придушити одне одного.
30. 1:57Хоча щодо пристрастей,
31. 1:59якби я почав вам розповідати про
32. 2:01пристрасті наших не маленьких людей,
33. 2:05мені довелося тут з вами сидіти три дні
34. 2:07і три ночі і розповідати, розповідати
35. 2:11і розповідати.
36. 2:14То давайте краще залишимо людей і
37. 2:17перейдемо до самого міста.
38. 2:28До війни в нашому місті було вісім
39. 2:31синагог.
40. 2:33Вісім. А тепер залишилася тільки одна.
41. 2:38Та й та стоїть там же майже не живуть
42. 2:41євреї.
43. 2:43Але ж ви знаєте, що єврей не може
44. 2:44нормально жити там, де немає хоча б двох
45. 2:46синагог. потрібно як мінімум дві, щоб
46. 2:51кожен єврей міг вільно сказати: "В цю
47. 2:53ходжу, а в туні ногою".
48. 2:57Але маємо, що маємо.
49. 3:01Ви, звичайно, хотіли б знати, наскільки
50. 3:03гарне наше місто.
51. 3:05Гарне, невимовно. А якщо дивитися
52. 3:08здалеку, ще краще.
53. 3:10Здалеку наше місто жваво нагадує
54. 3:14соняшник густо забите насінням.
55. 3:18За версту ви можете побачити всі його
56. 3:21принади, тому що місто стоїть на горі.
57. 3:25Ах!
58. 3:29Ой!
59. 3:31Ой!
60. 3:34Знаєте, що?
61. 3:36Краще милуватися здалеку,
62. 3:39бо тоді ви не побачите безліч старих
63. 3:42халуп.
64. 3:43Вони ж лізуть одна на одну, як похилені
65. 3:45пам'ятники на старому кладовищі.
66. 3:49Ой,
67. 3:51ой, а вулиці.
68. 3:55Ай, про вулиці говорити не доводиться.
69. 3:58Будинки ж будують, як кому заманеться.
70. 4:01Їх не вимірюють, не використовую для них
71. 4:03циркуля. Вільного місця між ними немає.
72. 4:06Навіщо? Навіщо залишати порожнє місце,
73. 4:09якщо туди можна встромити будинок?
74. 4:14Але не хвилюйтеся,
75. 4:16є у нас і великі вулиці, і маленькі
76. 4:19вулички,
77. 4:21і провулки, і закапелки.
78. 4:26Ну, правда, вони не такі вже прямі,
79. 4:29трохи криві,
80. 4:33то повзуть вгору,
81. 4:35то біжать вниз,
82. 4:38а то раптом прямо перед вами на дорозі
83. 4:40може з'явитися будинок.
84. 4:42чи льог,
85. 4:44чи просто яма.
86. 4:47Тому не треба ходити одному вночі і без
87. 4:49ліхтарика.
88. 4:53А про наших людей не турбуйтеся, вони
89. 4:55ніколи не заблукають.
90. 4:58Кожен із них потрапляє до себе додому,
91. 5:01до своєї дружини і дітей, як пташка
92. 5:04гніздо.
93. 5:07Це тому, що всі дороги нашого міста
94. 5:12ведуть
95. 5:14до центру.
96. 5:16Ой,
97. 5:18в центрі міста знаходиться величезний
98. 5:20Майдан.
99. 5:22Щоранку там відкривається
100. 5:24базар, на який з'їжджаються селяни і
101. 5:27селянки своїм товарами їжу.
102. 5:30Там працюють різні магазини, м'ясні
103. 5:33крамниці,
104. 5:35спеціальні рундуки.
105. 5:38Отже, саме там, в центрі знаходиться
106. 5:41наша синагога.
107. 5:43Ну і всі хедри, де єврейські діти
108. 5:45вивчають Тору, навчаються молитов,
109. 5:48читати, писати, реби з учнями співають і
110. 5:52кричать на всю горлянку. Оглухнути
111. 5:54можна.
112. 5:56Хине лоянум лоянум велойшан лойнумлойшан
113. 6:03мир ізраль
114. 6:05хне лойонум лойнум велоїшан лойнум
115. 6:11велоїшан що й мир Ізраель
116. 6:15ай правда не спить і не дрімає охоронець
117. 6:19Ізраїля
118. 6:22от вже чи дійсно може пишатися наше
119. 6:24благословенне місто місто місто. Так, це
120. 6:26своїми кладовищами,
121. 6:29двома розкішними кладовищами, старим
122. 6:33і новим.
123. 6:36Хоча нове, уявіть собі, вже теж досить
124. 6:38старе і досить багате могилами.
125. 6:41Скоро нікуди буде класти, якщо боронь
126. 6:44Божа трапиться погром, холера чи ще
127. 6:48якесь нещастя з теперішніх нещастя.
128. 6:52Тому наші люди головним чином пишаються
129. 6:56старим кладовищем.
130. 6:58Воно набагато красивіше і жвавіше, ніж
131. 7:02саме місто. Ой, тут ви знайдете такі
132. 7:06пам'ятники, будиночки, які будуть
133. 7:08красивіші за найкращі будиночки в місті.
134. 7:12А повітря яке? Ай, про повітря говорити
135. 7:16нічого. Воно тут в тися разів краще,
136. 7:20чистіше і здоровіше, ніж в місті.
137. 7:24Хоча
138. 7:26як тут, так і там живуть одні і ті самі
139. 7:30покійники. Ой,
140. 7:35різниця тільки в тому,
141. 7:38що тут покійники вже лежать на місці,
142. 7:42а там у місті вони ще бігають.
143. 7:47Тут вони вже спочивають, не знають
144. 7:49ніяких прикростей, а там
145. 7:52вони ще бідують.
146. 7:54І хто зна скільки ще доведеться їм
147. 7:56страждати і мучитись на цьому білому
148. 7:58світі.
149. 8:01Так, це правда. Старе кладовище вже
150. 8:03заросло травою, деревами. Не залишилася
151. 8:07на ньому жодна вціліло пам'ятника. Але
152. 8:10все одно воно вважається найбільшою
153. 8:12прикрасою міста, його перлиною. яку
154. 8:16оберігають як зіницю ока.
155. 8:19Тому що це святе місце для євреїв
156. 8:26їхня єдина крихідка власності на цьому
157. 8:28світі.
158. 8:32Їхній єдиний клаптик землі,
159. 8:35на якому
160. 8:38зеленіє травичка,
161. 8:41росте деревце,
162. 8:44свіже повітря.
163. 8:46і дихається вільно.
164. 8:52Тут спочивають пращури предків,
165. 8:55мудреці, праведники, учени, генії,
166. 8:59великі люди.
167. 9:02Тому побачили б ви, що робиться на
168. 9:04нашому старому кладовищі наприкінці
169. 9:06літа. Ой, в перших числах місяця Елуул,
170. 9:10тобто в серпні-вересні розпочинаються
171. 9:13дні плачу. Саме в цей час всі віруючі
172. 9:16євреї
173. 9:18каються в своїх гріхах і звертаються
174. 9:20допомогою до могил предків.
175. 9:23Чоловіки, жінки, головним чином жінки
176. 9:26валом валять з цього світу, їдуть сюди,
177. 9:29щоб трохи виплакатися. І вилити все
178. 9:32наболіли на серці перед могилами
179. 9:34святими.
180. 9:37І знаєте, що я вам скажу?
181. 9:40Ніде не плачеться так завзято і так
182. 9:42солодко, як на могилах предків.
183. 9:47Зустрів я тут кількох жінок.
184. 9:52Вони на могилах плакали, ридали,
185. 9:54голосили.
186. 9:57Одна будила: "Матір, нехай встане".
187. 10:00Інша прийшла пожалітися на могилу
188. 10:02батька.
189. 10:04А ось третя прибігла привітати покійного
190. 10:08чоловіка і розказати, що вона нарешті
191. 10:11віддає заміж дочку.
192. 10:13Тобто, як кажуть,
193. 10:15не всі удовиці молоді, нещасні.
194. 10:21Так само, як не всі старі парубки
195. 10:24егоїсти.
196. 10:27Між іншим, я теж старий парубок.
197. 10:31Може хтось зацікавиться чимось таким.
198. 10:39Ага, зрозуміло.
199. 10:42Мабуть, старим парубком тоді й помру.
200. 10:50І що? І ніхто навіть не поцікавиться
201. 10:53чому.
202. 10:55О, бачите, ви поцікавилися чому і хочете
203. 10:58мене вислухати. А це вже називається по
204. 11:01Фройду психологія.
205. 11:04Знаєте, що таке психологія?
206. 11:07Не знаєте, я вам поясню.
207. 11:10Психологія схожа на петрушку. Має гарний
208. 11:14вигляд, приємний запах. Коли посипате
209. 11:16готову страву, буде дуже смачно.
210. 11:19Але ви спробуйте поживати саму тільки
211. 11:21голу петрушку.
212. 11:23Не хочеться, правда?
213. 11:26Тоді не морочте мені голову з вашою
214. 11:28психологією.
215. 11:32Хоча
216. 11:34ви ж прийшли сюди пізнати глибини
217. 11:36людської душі.
218. 11:40Ну тоді
219. 11:43осідьте, послухайте, що вам
220. 11:45розповідають,
221. 11:46а тоді
222. 11:48висловите свою думку. Головне, щоб ви
223. 11:50мене не перебивали. Що, як, де, коли. Я
224. 11:54страшенно не люблю, коли мене
225. 11:55перебивають. Я, знаєте, з дитинства
226. 11:57трохи примхливий, а останнім часом у
227. 12:00мене ще й нерви розгулялися
228. 12:03місто маленьких людей.
229. 12:06Переходжу одразу до діла.
230. 12:19Її звуть
231. 12:22Пая.
232. 12:25А люди говорили про неї: "Молода вдова".
233. 12:30Чому?
234. 12:32Ой, це дуже
235. 12:34довга і складна історія.
236. 12:38Її прозивали молодою вдовою,
237. 12:42тому що вона була молода
238. 12:47і вдова.
239. 12:52А я, уявіть собі, був молодший за нею. І
240. 12:55не питайте наскільки, якщо кажу
241. 12:58молодший, значить,
242. 13:01молодший.
243. 13:04Але все одно одразу знайшлися добрі люди
244. 13:07з довгими язиками, які почали казати, що
245. 13:10коли я молодий парубок, а вона молода
246. 13:13вдова, то, розумієте,
247. 13:18дехто вже навіть почав поздоровляти,
248. 13:20зичити, щоб все було в добру годину, в
249. 13:22щасливу путь.
250. 13:26Але мені здавалося на той момент, що я
251. 13:28був не дуже хорошою парою для неї.
252. 13:31Так само, як для вас зараз я не дуже
253. 13:34хороша пара. Просто я був знайомий з її
254. 13:37чоловіком, звали його Піня.
255. 13:41Можна сказати, ми були не просто
256. 13:42знайомі, а навіть друзі, грали в Франс
257. 13:45іноді в шахи.
258. 13:48Усі кажуть, що я чудовий шахіст.
259. 13:50І я не вихваляюся перед вами. Я тільки
260. 13:52передаю те, що кажуть інші.
261. 13:55Отже, Піня був молодим, гарним,
262. 13:59доброосвідченим чоловіком.
263. 14:02Усього йшов самотужки, без гімназії, без
264. 14:05університетів і без дипломів.
265. 14:09Може тому був багатий,
266. 14:12дуже багатий. Мав діла і добре жив.
267. 14:16Завжди було приємно до них заходити.
268. 14:18Коли б ти не прийшов, тебе приймуть як
269. 14:21рідного і не відпустять, не напоївши. і
270. 14:24не нагодувавши, як свого власного сина.
271. 14:27Одним словом, жили пін і пая в мирі
272. 14:30справді, як ті голубки.
273. 14:34І ось одного разу
274. 14:36приїхав піня додому
275. 14:39і зліг на 5 днів,
276. 14:42а на шостий день
277. 14:45немає піні.
278. 14:47Що, як?
279. 14:49Не питайте.
280. 14:51Карбункул був в нього в горлі. Треба
281. 14:53було різати. А не різали. Чому? А тому,
282. 14:56що на світі є лікарі.
283. 14:59Двох лікарів привіся до пі, а вони
284. 15:03почали не лікувати його, а сперечатися.
285. 15:05Один каже: "Різите". Другий: "Не різати,
286. 15:07різати, не різати, різати". А тим часом
287. 15:10хворий помер.
288. 15:14Може ви і пишаєтеся вашими лікарями, але
289. 15:17якби я почав перераховувати всіх тих,
290. 15:19кого вони відправили на той світ, у вас
291. 15:22би волосся в стало дипки.
292. 15:27Ми втратили мого дорогого друга Піню
293. 15:32описати вам, яке це було для мене горе,
294. 15:35брата, батька. Так, не жаль, легко
295. 15:39сказати, піня.
296. 15:41Половину мого життя він забрав із собою.
297. 15:45Таке горе, такий жаль. Ой,
298. 15:50а ще сльози молодої вдови пає.
299. 15:54Вона ж залишилася з маленькою дитинкою
300. 15:56на руках, з маленькою розочкою.
301. 16:00Ой, розочка, розочка,
302. 16:04розочка. Було золото дитина.
303. 16:07Єдина втіха наша.
304. 16:11Якби не розочка, не знаю, як би ми
305. 16:14пережили це горе.
306. 16:17І пая, і я.
307. 16:25Звичайно, з'явилися люди, які почали
308. 16:28думати, що я хвилювався за дитину, бо
309. 16:30був закоханий у її матір.
310. 16:35Не хочу брехати, але я паю
311. 16:40дуже любив. Знаєте, як я її любив?
312. 16:44Просто вмирав за нею. Божеволів від
313. 16:47кохання. ночами не спав, лежав і думав,
314. 16:50як її освідчитись.
315. 16:53Вранці прокидався із наміром піти і
316. 16:54сказати їй: "Знаєте, пас так і так, а
317. 16:58далі, як хочете".
318. 17:00А коли приходив,
319. 17:02бракувало слів.
320. 17:07Ви скажете, що я боягуз. Можете казати
321. 17:09все, що знаєте.
322. 17:12Але ж Піня був моїм найкращим другом. Я
323. 17:15любив його більше за рідного брата.
324. 17:19Так, ви можете запитати: "А пая до пірок
325. 17:21казали, що вмираєте за нею?" А я вам
326. 17:24відповів
327. 17:26саме тому, що я любив її, що вмирав за
328. 17:29нею, що божево від кохання, саме тому і
329. 17:33не міг. А, але боюся вам цього не
330. 17:36зрозуміти. Якби я вам сказав зараз: "Це
331. 17:39психологія", ви б одразу зрозуміли. А
332. 17:42коли вам розповідають від чистого серця,
333. 17:44без фокусів, вам це здається дивним?
334. 17:48Думайте, як знаєте.
335. 17:54А тим часом дитинка росла.
336. 17:58Ой,
337. 18:01наша розочка
338. 18:03росла і росла,
339. 18:07хоча це тільки так кажуть, росла
340. 18:12дитинка. Росте,
341. 18:14дерево росте.
342. 18:18І редька теж росте.
343. 18:21Кожне зростання відбувається по-різному.
344. 18:26Доки побачиш, як дитинка
345. 18:30сидить, стоїть,
346. 18:33ходить, бігає, говорить,
347. 18:37а коли вже дитинка сидить, стоїть,
348. 18:40ходить, бігає, говорить: "Думаєте, це
349. 18:41все?"
350. 18:43Не хочу вам розповідати про віспу, кір,
351. 18:45зубки і тому подібне.
352. 18:48Ай.
353. 18:51Отож
354. 18:53наша розочка росла, росла і виросла
355. 18:57і розквітла, як ніжна троянда.
356. 19:01І ми її виховали як слід, тобто як
357. 19:05личить у такому інтелігентному домі.
358. 19:08Трохи мати доглядала за її освітою, а
359. 19:11трохи піклувався я.
360. 19:14І не трохи, а багато. Весь свій час я
361. 19:17віддавав дитині. Бав, щоб у дитини були
362. 19:20найкращі вчителі, щоб дитина не
363. 19:22запізнювалась до гімназію, щоб дитина
364. 19:25грала на піаніно,
365. 19:27щоб дитина вміла танцювати.
366. 19:30Скрізь був я і тільки я. Хто же ще?
367. 19:33І так само справами вдави вдови займався
368. 19:36я, бо наші людці пустили би із торбою по
369. 19:39світу. Ці благодійники і радники почали
370. 19:42відбирати в неї майно і зазвичай м
371. 19:45хотіли зняти останню сорочку. От тоді я
372. 19:48втрутився і сказав: "Ені, діточки, зазсь
373. 19:51і всі справи взяв до своїх рук".
374. 19:54Ой, то ще були ще ті справи, скільки
375. 19:58крові і поту це мені коштувало.
376. 20:01Але я не вихваляюся перед вами. Я тільки
377. 20:04розповідаю про те, як у нас паю все
378. 20:07переплелося.
379. 20:09Все було до того, щоб вдова не
380. 20:11залишалася більше вдовою, а я не
381. 20:13залишився старим парубком. Па я навіть
382. 20:16хотіла, щоб я став тіловим партнером в
383. 20:18моїх справах, але я сказав: "Піня мир
384. 20:20йому не заслуговує, щоб я брав
385. 20:22винагороду за мою допомогу". І в мене
386. 20:25стільки вільного часу для моїх двох
387. 20:29чудових дівчаток, що хоч бися головою об
388. 20:34стінку.
389. 20:36Так кажу я вдові.
390. 20:39А вона опустило очі
391. 20:42і мовчить.
392. 20:44ні слова, ні мурмур.
393. 20:49Ну, я думаю, ви знаєтеся на таких
394. 20:51амурних справах, тому розумієте, що я
395. 20:53хотів сказати цими словами.
396. 20:58Ні,
397. 21:00не розумієте?
398. 21:02Так, тільки не питайте мене, чому я не
399. 21:04сказав більш відверто. Чому? Чому? Весь
400. 21:08час це чому?
401. 21:10А тому, що коли б я сказав одне тільки
402. 21:12слово, одне однесіньке слово, були б
403. 21:15заручені,
404. 21:17а я цього не сказав.
405. 21:20Чому я не сказав? А оце проблема,
406. 21:25оце психологія.
407. 21:29Новий розділ,
408. 21:32який зветься
409. 21:34Роза.
410. 21:36Тільки слухайте уважно, не пропустіть не
411. 21:37слово, бо це невигаданий роман.
412. 21:39Розумієте мене? Це животрепетні факти,
413. 21:42взяті просто з серця.
414. 21:55Приходжу одного разу до моєї вдоми і
415. 21:57застаю гостя молодого чоловіка років 20
416. 22:01чи 30ти. Знаєте, є такі люди, що відразу
417. 22:04не вгадаєш, скільки їм років.
418. 22:07Цей молодий чоловік, не хочу брехати,
419. 22:08був симпатичний, з милим обличчям,
420. 22:11добрими очима. Нічого не можу сказати
421. 22:13проти нього. Цей хлопець сподобався мені
422. 22:15з першого погляду. Звали його Шапіро.
423. 22:20Він був бухгалтером на горільченному
424. 22:22заводі.
425. 22:24А справив він краще за своїх хазіїв.
426. 22:27Отже, знайомлять мене з молодим
427. 22:29чоловіком на ім'я Шапіро, який є
428. 22:31бухгалтером і хазяїном і чесною людиною,
429. 22:35а головне
430. 22:37в шахи грає знаменито,
431. 22:40тобто грає не гірше за мене.
432. 22:45А тепер будьте пророком і здогадайтеся,
433. 22:47що тут зав'яжеться роман.
434. 22:49Ще який роман? Жорстокий роман. А я був
435. 22:53йолопом. Не зрозумів цього з першого
436. 22:55погляду. Уявіть собі, я сам власними
437. 22:57руками підкидав дрова вогонь, хвалив
438. 23:00молодого чоловіка на всі заставки. Хай
439. 23:02згорять всі ці шахи і пропадуть всі
440. 23:04шахісти світу.
441. 23:06Я грав із ним в шахи, а він мав інше на
442. 23:09думці.
443. 23:11Я забрав в нього королеву, а він вкрав у
444. 23:13мене розум.
445. 23:16Я поставив йому мат 10 ходів, а він
446. 23:19поставив мені мат у три ходи, тому що на
447. 23:23на четвертий хід, тобто коли він прийшов
448. 23:26до нас у четвертий раз, моя вдова
449. 23:29відкликала мене на бік і з веселим
450. 23:32вогником переказала радісну зрістку,
451. 23:35що все гаразд, будуть заручені.
452. 23:39Роза стане нареченою цього Шапіро
453. 23:44і пає як мати на сьомому небі.
454. 23:47Бо це мазел то для неї, для мене, для
455. 23:52нас обох.
456. 24:13Мазелтов,
457. 24:23що зі мною сталося,
458. 24:25як я почув цю радісну звістку?
459. 24:29Не хочу вам розповідати,
460. 24:32бо це навіть ідурин зрозуміє.
461. 24:42Спочатку
462. 24:45пая розсміялася,
463. 24:50потім розкричалася дом на мене,
464. 24:53а закінчилося все сльозами і істерикою.
465. 25:00вибухнув справжній конфлікт.
466. 25:07Ми нешанували одне одного
467. 25:12і за півгодини наговорили стільки
468. 25:14правди,
469. 25:17скільки не висловлювали за всі 20 років
470. 25:19нашого знайомства.
471. 25:22Я їй цілком відверто сказав: "Вона мій
472. 25:24кат.
473. 25:26Вона мене зарізала без ножа, вкрала мою
474. 25:29єдину втіху, мою розу, віддала її
475. 25:31іншому.
476. 25:34Вона мені на це відповіла,
477. 25:36що коли хто із нас обох кат, то це я, а
478. 25:40не хто інший.
479. 25:43Якщо хтось з нас обох і вкрав душу у
480. 25:46іншого,
481. 25:47то це зробив я з її душею. І не одразу,
482. 25:51а помалу протягом 18 років.
483. 25:59Що це все означає, не хочу пояснювати,
484. 26:01бо це дурень зрозумів, як я сказав,
485. 26:05але повинен визнати, що я поводився тоді
486. 26:08не як джентльмен.
487. 26:10Правду кажучи, грубо, навіть дуже грубо,
488. 26:16я схопив капелюха,
489. 26:18грюкнув дверима
490. 26:21і вибіг
491. 26:23як справзніки божевільний.
492. 26:29Я дав собі слово, що ноги моєї не буде в
493. 26:32цьому домі, доки житиму.
494. 26:42Ой,
495. 26:44цілу ніч
496. 26:46я блкав по місту,
497. 26:50виміряв усі вулиці,
498. 26:53вздовжив попорик тричі
499. 26:58і повернувся додому. Коли вже
500. 27:00звиднялися,
501. 27:05я передивився усі папери,
502. 27:10запакував речі,
503. 27:14написав листи до кількох знайомих і
504. 27:16друзів.
505. 27:18Родичів хвалити Бога, в мене немає.
506. 27:20Самотні, як палець в носі.
507. 27:25і залишив розпорядження щодо моїх
508. 27:27будинків і кравниць.
509. 27:34Покінчивши за усіма справами,
510. 27:37я сів на ліжко, похопив голову руками
511. 27:42і думав,
512. 27:45думав, думав, думав-думав,
513. 27:50аж поки нестав на вибір.
514. 27:55Тоді я умився як слід,
515. 27:58одягнувся
516. 28:00і пішов
517. 28:03до моєї вдови.
518. 28:07Коли пая побачила мене,
519. 28:10на мить скам'яніла.
520. 28:13Очі в неї трохи прибухли, обличчя було б
521. 28:15йде. Певно, вона теж не спала цілу ніч.
522. 28:21Перше, що я їй сказав, були три лічені
523. 28:23слова, що робить Роза.
524. 28:27І, звичайно, на ці слова заходить сама
525. 28:29Роза.
526. 28:32Гарна, як зоря,
527. 28:35ясна, як сонце,
528. 28:37і добре, як сам Бог.
529. 28:42Побачивши мене, вона спочатку
530. 28:44зашарілася, потім підійшла до мене,
531. 28:48погладила мене своєю ручкою по голові,
532. 28:50як гладять малу дитину,
533. 28:55і засміялася.
534. 28:59Знаєте, як засміялася?
535. 29:02Боронь Божа не так, щоб образити, ні, а
536. 29:04так, щоб і ви теж засміялися.
537. 29:07І щоб все навколо, навіть стіни
538. 29:10сміялися.
539. 29:13Отаку силу має ця ро сьогодні.
540. 29:18За її сміх я й тепер віддав би
541. 29:22все, що маю.
542. 29:34Знаєте, що таке віддати дочку заміж?
543. 29:37не знаєте?
544. 29:39І краще вам цього і не знати.
545. 29:42А я цього скуштував,
546. 29:45хоча віддавав чужу дочку, але все ж таки
547. 29:49скуштував.
548. 29:51І хто мені у цьому винен, як не я сам?
549. 29:55Я сам привчили мати, і дочку, що коли їм
550. 29:57що-небудь треба, слід звертатися до
551. 29:59мене. потрібні гроші до мене, лікаря до
552. 30:02мене, найняти куховарку до мене вбрання,
553. 30:06взуття, кравця, різника, все до мене і
554. 30:09тільки до мене. До кого же ще?
555. 30:12А тому мені треба віддавати дочку моєї
556. 30:17вдови розумі
557. 30:21і мені треба заступати звата.
558. 30:25Хіба є інший вихід?
559. 30:29Але від одного слова свад мене вже
560. 30:31верне. Називайте мене лакеєм, слугою.
561. 30:35Прозивайте як завгодно, би тільки не
562. 30:37сват.
563. 30:40А моя вдова пая навіть задоволена новим
564. 30:42ім'ям, яким її вшанували. Спочатку
565. 30:45сваха, а потім і теща.
566. 30:49І уявіть собі, яка це була теща. О,
567. 30:54картинка,
568. 30:56красуня. сама молодість.
569. 30:59Ви б ніколи не сказали, що це матір з
570. 31:01дочкою, тільки сестра сестрою.
571. 31:05Я навіть задивився на неї, стоячи поруч
572. 31:08із дітьми, і сам собі кажу: "Дурнью, ти
573. 31:11такий самотній каменю.
574. 31:14Тепер для тебе найкращий момент.
575. 31:19Скажи тільки одне слово, кинь тільки
576. 31:21один погляд, то ти вже не будеш самотнім
577. 31:23каменем.
578. 31:25зможеш побудувати собі свій дім,
579. 31:28насадити свій виноградник, вступити свій
580. 31:31в свій рай і зажити щасливим життям, з
581. 31:36вірними і любими тобі людьми.
582. 31:40Викинь з голови розу. Роза не про тебе.
583. 31:43Роза годиться тобі в дочки. Не обманюй
584. 31:46себе.
585. 31:47Подивись краще на матір. Скажи їй слово,
586. 31:51лютий ти звіре. Їй скажи і нікому
587. 31:53більше. Навіщо ти її душу вимотуєш? Хіба
588. 31:56не бачиш, як вона на тебе дивиться? Яким
589. 31:59поглядом?
590. 32:09Так кажу я собі
591. 32:12і раптом
592. 32:14зустрічаюся з паяними очима.
593. 32:19І вони мені шматують серце.
594. 32:24шматують віджалю до неї,
595. 32:27чуєте? Віджалю.
596. 32:31Раніше, пам'ятаєте, в мене були інші
597. 32:33почуття, а тепер залишилися
598. 32:36тільки жалощі.
599. 32:39А якщо жалощі,
600. 32:42то може і вона мене жаліє.
601. 32:47А хто є в цьому винен?
602. 32:49Чому вона мовчала досі?
603. 32:52Чому мовчить зараз,
604. 32:56де написано, що я повинен їй щось
605. 32:58сказати, а вона мені ні?
606. 33:02Я знаю, як ви скажете: "Сорони, людські
607. 33:04звичаї, світ так ведеться".
608. 33:07Але я для мене немає жодної різниці, чи
609. 33:11чоловік перший скаже, чи жінка перша
610. 33:14скаже. Усі люди однакові.
611. 33:17Мовчить вона, мовчу і я.
612. 33:23Я знаю, ви скажете: "Соромно, людський
613. 33:25слідчий світ так ведеться". Але я сміюся
614. 33:28з такого світу. Я сміюся з вашого світу.
615. 33:35Може сталося це тому, що ні я, ні пая
616. 33:39ніколи не жили самі для себе хоч
617. 33:41хвилинку.
618. 33:43Завжди між нами була якась інша істота,
619. 33:47яка забирала у нас весь наш час, наші
620. 33:52почуття, наші думки належали комусь
621. 33:54іншому, не нам.
622. 33:58Знайш знайти для себе хоч хвилинку
623. 34:00дзюськи хайму грецьки.
624. 34:04Ми були створені ніби для когось іншого.
625. 34:10Спершу це був кіня.
626. 34:14Потім
627. 34:16Бог дав нам прозочку.
628. 34:21Тепер Всевишній подарував нам нову
629. 34:25втіху.
630. 34:28Зятя,
631. 34:39уявіть собі, це був чудовий затьок.
632. 34:44Усе було в його руках і на його ім'я
633. 34:47записане.
634. 34:50Довір'я, яке хазяї виявляли до нього,
635. 34:53важко описати.
636. 34:55Вони любили його як планого сина.
637. 35:01Обидва компаньйони були весільними
638. 35:04батьками.
639. 35:06подарували нареченому скриньку срібла і
640. 35:10вели справжні філантропи.
641. 35:14А виявилися,
642. 35:16були злодіями. Хай простять мене, бо
643. 35:19обидва вже на тому світі,
644. 35:22в Америці,
645. 35:25але через них я ненавиджу тепер усіх
646. 35:28хазяїв-філантропів,
647. 35:31особливо, коли це наші євреї. Я знаю,
648. 35:34вам не подобається, так, як я кажу, але
649. 35:36я повторюю, наші євреї, їм завжди всього
650. 35:39замало буде.
651. 35:41Хазіймого Шапіро теж не хотіли
652. 35:43задовольнитися тим, що мають таке золоте
653. 35:46діло в таких певних руках. Вони
654. 35:49зайнялися лісами, полями,
655. 35:53влізли
656. 35:55в торги пшеницю, висівками
657. 35:58і загорілися
658. 36:00купилою
659. 36:02будинків.
660. 36:04О, та так загорілося, аж поки не
661. 36:07погоріли на цьому.
662. 36:10Вони швидко
663. 36:12знайшли,
664. 36:16захопили.
665. 36:20Вони швидко забрали всі гроші з каси і
666. 36:24втікли до Америки. А Шабіро лишився тут,
667. 36:28повухав в боргах із купою підписаних
668. 36:32немкселів.
669. 36:34Вибухнув великий скандал.
670. 36:37Ніхто не хотів брати до уваги, що Шапіро
671. 36:40був простим службовцем.
672. 36:43Всі вимагали від нього сплатити в
673. 36:46екселі, а якщо не сплатить, то саме він
674. 36:48буде вважатися банкрутом.
675. 36:51А так як Шапіро
676. 36:54не міг довести, що банкрутство сталося
677. 36:56через нещастя,
678. 36:59виходило, що він до того же ще злісний
679. 37:02банкрут шахрай.
680. 37:05А таких садоблять в тюрьму, бо світ не
681. 37:07любить шахраїв.
682. 37:10Міні Шашапіро не міг стерпіти такої
683. 37:12ганьби.
684. 37:15А ще йому
685. 37:17серце постійно боліло, коли він бачив
686. 37:19бідних вдів і сиріт, яких обдарили його
687. 37:21хазяї.
688. 37:25І він
689. 37:27отруївся,
690. 37:34але не себе він отруїв, а всіх нас.
691. 37:39Я знову повинен повертатися до моєї
692. 37:41вдови.
693. 37:43Хоча,
694. 37:46що я сказав?
695. 37:48До якої вдови?
696. 37:52До моїх двох вдів.
697. 37:55Адже Роза тепер теж вдова.
698. 38:01Роза вдова.
699. 38:05Це так смішно. Це така образа природи,
700. 38:07що залишається тільки сміятися. Гроза,
701. 38:11будова.
702. 38:15Коли б ви її бачили,
703. 38:17дитина 15 років не може бути молодшою.
704. 38:21І ще б коли тільки вдова, то це ще
705. 38:23нічого. Роза, мати,
706. 38:26мати дитини.
707. 38:29Бо через три місяці після смерті Шапіро
708. 38:32ми почули голос нового створіння
709. 38:35і дали йому ім'я
710. 38:39Фанічка.
711. 38:41І вся хата наповнилася фанечкою. І все
712. 38:44було тільки для фанечки. Де б ви не
713. 38:47стояли, де б ви не сиділи, ви кругом
714. 38:50чули тільки Фанічка і Фанічка. Одним
715. 38:52словом, Фанічка.
716. 38:56З перших хвилин, як тільки Фанчка
717. 38:57з'явилася на світ, все наче ожило. Всі
718. 39:00навколо сміялися, раділи. Обличчя всіх
719. 39:03засяяли, очі засвітилися і заблищали.
720. 39:06Разом з дитиною ми всі наче знову
721. 39:08народилися.
722. 39:11І я скажу вам одну цікаву річ. Роза, на
723. 39:14обличчі якої вже довгий час не
724. 39:15з'являлася навіть посмішка, раптом
725. 39:18почала знову сміятися своїм щирим,
726. 39:20відкритим сміхом, який заражає вас, і
727. 39:23змушує теж сміятися, хоч вам хочеться,
728. 39:25може, й плакати. Отаку велику силу
729. 39:29виявила маленька файночка, як тільки
730. 39:31розплющила свої оченятка і вперше з
731. 39:34іскрою свідомості почала оглядати нас
732. 39:37усіх,
733. 39:38як ми її любимо.
734. 39:41Ми всі троє
735. 39:43все своє життя віддали дитині,
736. 39:46а дитина додала нам свіжу енергію, щоб
737. 39:48ми і далі тягли важке ярмо цього
738. 39:51дурного, жорстокого світу.
739. 39:55А особисто для мене в дитині крилася
740. 39:57ціла таємниця.
741. 39:59І ви легко зрозумієте цю таємницю, якщо
742. 40:01пригадаєте, ким була для мене роза.
743. 40:05І що більше зростала дитина, тим більше
744. 40:08розквітала надія в моєму серці, що
745. 40:12нарешті моя самотність скінчиться. І я
746. 40:14також пізнаю радість життя на цьому
747. 40:16білому світі.
748. 40:19І не тільки в мене були такі думки. Така
749. 40:22сама надія жила і в паяному серці.
750. 40:26І хоча ми про це ніколи нічого не
751. 40:27говорили, але нам усім трьом це було
752. 40:29ясно, як Божий день, що з часом це так
753. 40:32може бути.
754. 40:34Я вам розповім
755. 40:38цікаву історію, щоб ви побачили, як люди
756. 40:40можуть розмовляти між собою без слів і
757. 40:42розуміти одне одного на миках.
758. 40:46Ми сидимо на ганку, що виходить у садок
759. 40:48всі четверо.
760. 40:50Я, Пая, Роза і Фанчка.
761. 40:54Фанчка вже велика. В серпні минає чотири
762. 40:58рочки. Вона розмовляє як доросла і
763. 41:00ставить різні запитання. Тися запитань.
764. 41:04Чому небо- небо, а земля - земля?
765. 41:09Коли день, а коли ніч. А чому вдень
766. 41:12день, а вночі ніч?
767. 41:15А чому мама називає бабусю мама, а
768. 41:19бабуся маму Роза?
769. 41:22Чому я її дядя?
770. 41:24Дядя,
771. 41:26а не тато.
772. 41:29Ви ж розумієте, після того запитання в
773. 41:32нас починається нервовий сміх.
774. 41:36А коли панічка запитує: "Чого ми
775. 41:38сміємося?"
776. 41:40Знімається справжній регід.
777. 41:43І ми переглядаємось один з одним і дуже
778. 41:48добре розуміємо, що це переглядання
779. 41:50означає.
780. 41:54Тоді ви один повертаєтеся додому і
781. 41:59просто на стінку лізете від болю.
782. 42:08Але мені здавалося, що таке відбувалося
783. 42:10не тільки зі мною, а й з розою.
784. 42:14Тому кожного ранку я виходив з дому з
785. 42:16певною думкою, що сьогодні це мусить
786. 42:18статися бе будь-яких зволікань. Спершу я
787. 42:22перебалакаю з моєю вдовою номер один,
788. 42:24тобто з матір'ю, і скажу їй: "Так,
789. 42:26мовляв, так". Вона
790. 42:29почервоніє, опустить очі, а потім скаже:
791. 42:32"Мене ви вмовили порозумієтеся з розою".
792. 42:35Тоді я піду від вдови номер один до
793. 42:36вдови номер два і скажу їй: "Послухайно,
794. 42:39Роза, справа тут така". І я приходжу до
795. 42:43моїх двох вдів.
796. 42:45І тут мені назустріч вибігає Фанечка,
797. 42:48проситься на ручки, обіймає мене, цілує
798. 42:52і просить, щоби я сказав: "Сьогодні,
799. 42:55тільки сьогодні, бабусі і мамусі, вони
800. 42:57мене послухають, що сьогодні вона хоче
801. 42:59бути вільною. Вона не хоче навчатися,
802. 43:01вона хоче не хоче грати на піаніно,
803. 43:04навіть не хоче танцювати". А сьогодні
804. 43:06вона хоче піти з дядьом до зоологічного
805. 43:08саду, бо кажуть, що туди привезли таких
806. 43:11мавп, таких мавп, що кишки можна порвати
807. 43:14від реготу.
808. 43:17Ну і спробуйте не взяти дитину і не
809. 43:19повести її до зоологічного саду, куди
810. 43:21привезли нових мавп, від яких кишки
811. 43:24можна порвати від рекоту.
812. 43:28І так, як я розповідаю, кожного разу
813. 43:30нова перепона.
814. 43:33Так, минає один день і ще один день,
815. 43:38тиждень і ще один тиждень,
816. 43:41а дитина росте, починає розуміти такі
817. 43:44речі, про які не говорять в голос.
818. 43:48І ми всі троє вирішуємо, що нехай дитина
819. 43:51вже підросте.
820. 43:53От коли Фанічка підросте, стане великою,
821. 43:58дорослою,
822. 43:59знайде собі судженого, от тоді у нас
823. 44:03руки розв'яжуться,
824. 44:05ми реформуємо наше життя і заснуємо
825. 44:08новий дім. І ми всі троє будуємо плани,
826. 44:13кожен окремо, але як заживемо усі разом.
827. 44:16Молода пара,
828. 44:19панічка з її судженим. Стара пара, я з
829. 44:22розою, а баба пая буде керувати усіма
830. 44:26нами. Ото буде життя.
831. 44:32Справа в тому, коли нарешті настане цей
832. 44:34час.
833. 44:36Як дідатися того, щоб панічка скоріше
834. 44:39виросла, стала дорослою і знайшла собі
835. 44:42судженого?
836. 44:44Але, як кажуть, чого ждеш, того і
837. 44:48тіждеся.
838. 44:50Панечка виросла, стала дорослою
839. 44:54і уявіть собі,
840. 44:57приходять до нас,
841. 44:59тобто до моїх двох вдів, хочу я сказати,
842. 45:03і навіть не довго, до нашої Фанічки, до
843. 45:05внучки троє молодих жев.
844. 45:09Студентики, не студентики, чорт їх
845. 45:12батька знає.
846. 45:14Усі в чорних сорочках не стрижуться, хто
847. 45:16вони не кажуть, мають гострі язички. І
848. 45:18Карл Марк - це їхній Бог. Навіть не
849. 45:21пророк Мойсей, а сам Бог. Ну що ж, Бог,
850. 45:24нехай буде Бог. Я за Карла Маркса своє
851. 45:27життя віддавати не збираюся, особливо,
852. 45:29коли сам знаю, що таке капітал і що
853. 45:32означає ваш пролетаріат і його
854. 45:34економічна боротьба.
855. 45:36Коли хочете знати, я ніколи не був
856. 45:39впертою людиною. Я завжди йшов ногу з
857. 45:42часом, не тягнув назад, як інші, які
858. 45:44скаржаться на нове покоління з їхніми
859. 45:47новими ідеями.
860. 45:49Отже, ці три парубки, про яких я
861. 45:51розповідаю, приходять кожного дня до
862. 45:53нас. Одного звати Фінкель, другого
863. 45:57Бомштайн, третього Грузевич. А приходять
864. 46:00вони до нас як до себе додому, бо мої
865. 46:02дві вдови, баба і мати, мають таку
866. 46:04звичку, що коли до них хто приходить,
867. 46:06вони ладні душу віддати.
868. 46:09А надто ще таким трьом чудовим юнакам,
869. 46:12один з яких, напевно, кандидат для
870. 46:14панічки.
871. 46:15Часто трапляється, що коли вони
872. 46:17приходять, застають мене самого. Тоді
873. 46:19вони всі троє сідають за стіл і
874. 46:21починають якісь розмови між собою. Або
875. 46:24ще краще лягають на дивани і плюють
876. 46:27зернята. А щоб промовити до мене хоч
877. 46:30слово, де там немов би мене і немає.
878. 46:34Отакі вони люди. Але все одно я одного
879. 46:37разу прохопився словом і запитав: "Хто з
880. 46:39них грає в шахи?
881. 46:43Побачили б ви їхнє обличчя,
882. 46:48почули б ви їхній рейд.
883. 46:52Але мені здається, тут немає ніякого
884. 46:54злочину, коли ти соціаліст і іноді
885. 46:56граєш, наприклад, в шахи
886. 47:00і що крім Карла Маркса нікого більше
887. 47:02немає. На ньому світ кінчається.
888. 47:05А де Кант, де Спіноза, де Шопенгаур?
889. 47:09Куди поділися Шекспір, Гьоте, Гейнер,
890. 47:12Шилер, Спенсер і ще сотні великих людей,
891. 47:15які теж колись сказали розумне слово.
892. 47:19І я вирішив їм допомогти, пояснити,
893. 47:22сказати, що Карл Маркс - це теорія, а
894. 47:26всі теорії міняються. Сьогодні одна
895. 47:28теорія, а завтра, наприклад, друга
896. 47:31теорія. Ага. Побачили б ви, як ці люди
897. 47:35спалахнули.
898. 47:38Якби мої дві вдовини втрутилися, у нас
899. 47:39вибухнув би великий скандал.
900. 47:42І тільки потім зрозумів, що був дурним,
901. 47:45бо врешті-решт мусив у них перепросити.
902. 47:48Знаєте чому? Правильно. Фанічка так
903. 47:51захотів. А коли Фанічка чогось захочеть,
904. 47:54то так і мусить бути. Якби вона
905. 47:56сьогодні, наприклад, сказала мені, щоб я
906. 47:58переніс цей будинок на інше місце,
907. 48:00думаєте, я б завагався.
908. 48:04Ця дівчина не тільки
909. 48:08причарувала мене, а просто приворожила.
910. 48:15вбила мою волю і перетворила мене на
911. 48:17раба.
912. 48:20Не тільки мені, усім нам запаморочила
913. 48:22голову своїм вибором, яким вона зробила.
914. 48:26Її судженим виявився Грузевич,
915. 48:29студент-хімік третього курсу.
916. 48:33непоганий хлопець,
917. 48:35тобто не дуже той хороший,
918. 48:39але нічого собі, бувають набагато гірші.
919. 48:42Цей принаймні був сином порядних
920. 48:46батьків.
921. 48:49І от наша Фанічка
922. 48:5217 років стала мадам Грузевич.
923. 48:58Ей, я не буду вам орочити голову. довгу
924. 49:00розповід про те, яке це було весілля,
925. 49:04хто справляв весілля, кому це коштувало
926. 49:07добру копійчину,
927. 49:09яка радість була в хаті вдовиць.
928. 49:13Скажу тільки, що мама Роза дожила
929. 49:17до того, щоб давати шлюб донечці.
930. 49:20Баба Пая мала втіху, що віддала заміж
931. 49:24внучку, а я дурю.
932. 49:28Яка втіха була у мене?
933. 49:31Мізинку
934. 49:34наймолодшу віддала.
935. 49:38Ось.
936. 49:47Уявіть собі, ця радість тривала не
937. 49:50більше як гороби на ніч.
938. 49:55Тому що на третій день після весілля
939. 49:59нашого Грузевича
940. 50:01легенько пов'язали
941. 50:03за одну дрібницю.
942. 50:06Знайшли цілий арсенал бомб і динаміту.
943. 50:10А оскільки наш Грузевич був хіміком і ще
944. 50:13й великим хіміком, то й підозра впала на
945. 50:16нього. До того ж знайшли декілька певних
946. 50:19листів від нього. І цього було досить,
947. 50:21щоб його забрати і відвез.
948. 50:25Ех,
949. 50:26і отут для мене почалася морока,
950. 50:31біганина, метушня, хабарі.
951. 50:36Але, як кажуть, коли вже вскочив та ще й
952. 50:39за такі діла,
953. 50:41то бувайте здорові і пишіть листи.
954. 50:47Але як я міг спокійно дивитися на муки
955. 50:49юної 17-тирічної голубки?
956. 50:52На жалі,
957. 50:54мами Рози, баби паї,
958. 50:58кара Божа впала на цю хату.
959. 51:03А ще треба взяти до уваги, що грошові
960. 51:05справи були невеселі,
961. 51:08в кишенях розвиднялося.
962. 51:11І я почав бігати, шахраювати,
963. 51:14позаставляв усі будинки, щоб якось
964. 51:16наповнити касу. Але ці гроші швидко
965. 51:19закінчилися. Мені довелося продати
966. 51:20кілька крабничок з моєї спадщини.
967. 51:24І я не вихваляюся перед вами. Я тільки
968. 51:27розповідаю це для того, щоб самому
969. 51:29зрозуміти, усвідомити характер моїх
970. 51:33удовиці.
971. 51:35Мені здається,
972. 51:37вони ж повинні були б зацікавитися,
973. 51:40як вони живуть, на що живуть, на які
974. 51:44гроші житимуть далі.
975. 51:46Нічого подібного.
976. 51:49Я повинен піклуватися про все. Я повинен
977. 51:51сушити голову. Я повинен землю носом
978. 51:54рити. Хто мене примушує, хто його знає,
979. 51:57хто. Воно само собою якось виходить.
980. 52:00Хотів би бачити вас на моєму місці і
981. 52:03серед таких панянок, особливо коли ви не
982. 52:05знаєте, хто з них кращий бриліант.
983. 52:08Ви ніколи не можете на них ображатися,
984. 52:11ніколи тримати злобу проти них. Вони
985. 52:14надзвичайні істоти.
986. 52:17А Фанічка, ой, Фанічка просто Божий дар.
987. 52:23Варто її глянути на вас своїми гарними,
988. 52:26глибокими, короткозорими очима,
989. 52:29і ви забудете все на світі.
990. 52:34Вона довела мене до безумства з оцим
991. 52:36своїм одруженням, з мишею Грузевичем.
992. 52:40Ніхто в хаті не має права їсти, ніхто
993. 52:43спати, ніхто не має права жити. Чому?
994. 52:46Тому що забрали мишу, посадили мишу,
995. 52:49будуть судити мушу, треба рятувати мишу.
996. 52:53А чорта пухлого до нього навіть не
997. 52:56пускають ні мене, ні її, нікого.
998. 53:01Е, я побачив, що тут
999. 53:05пахне за упокійною молитвою
1000. 53:08і шибеницею.
1001. 53:12І уявіть собі, я сам бігав повсюди,
1002. 53:17знав точно годину і хвилину, коли його
1003. 53:19повісять,
1004. 53:22а потім читав в газетах, як один з
1005. 53:24трьох, а повісили їх усіх трьох. Довго
1006. 53:27боровся із шибаницею, бо був дуже
1007. 53:29важким. Це був бомштайн.
1008. 53:33Його довелося двічі вішати.
1009. 53:36Так потім
1010. 53:38писали в газетах і ми про це читали.
1011. 53:43читали я і Роза від баби з онучкою ми
1012. 53:46газети ховали.
1013. 53:52Таким чином
1014. 53:56ця хата збагатилася
1015. 53:59ще на одну молоду вдову.
1016. 54:05>> Вдову номер три.
1017. 54:10І такий сум наліг на хату, мертвий,
1018. 54:13тихий сум. Ще про нього для нього
1019. 54:16неможливо підібрати ні фарт, ні слід.
1020. 54:20Такий сумчи навіть описувати злочин, щоб
1021. 54:23його не профонувати.
1022. 54:27Все залишилося жити в минулому,
1023. 54:31у спогадах
1024. 54:35>> три вдови.
1025. 54:38Три життя.
1026. 54:43>> Навіть не життя, а половинки життя.
1027. 54:49>> І навіть не половинки,
1028. 54:53аламки,
1029. 54:56початки життя.
1030. 55:07Кожне з цих трьох життів
1031. 55:10починалося так гарно,
1032. 55:15так поетично,
1033. 55:19засяяла на мить
1034. 55:23і зник.
1035. 55:30>> А про себе я не кажу.
1036. 55:33Мене тут немає. Тобто я приходжу до них
1037. 55:35щодня,
1038. 55:37просижую з ними цілі ночі.
1039. 55:40Ми розмовляємо про довгі, щасливі дні,
1040. 55:45згадуємо цікаві історії
1041. 55:48про мого дорогого друга Піню,
1042. 55:53про доброго, чесного Шапіро,
1043. 55:56про Мішу Грузевича, про якого потім в
1044. 55:58газетах писали, що за своїм фахом, тобто
1045. 56:02в хімії він був генієм.
1046. 56:05Я залишаю їх
1047. 56:08зі смутком в серці
1048. 56:11і сам себе питаю:
1049. 56:15"Чому я змарнував своє життя так
1050. 56:17по-дурному?
1051. 56:21Де починається мій перший промах
1052. 56:24і коли буде останній?"
1053. 56:30Чому це сталося? Ви питаєте
1054. 56:35зі мною, чому це сталося зі мною?
1055. 56:39Хто хто повинен нянчити чужих дітей? Я.
1056. 56:44Хто повинен страждати за чужі гріхи? Я.
1057. 56:49Хто повинен танцювати на чужому весіллі?
1058. 56:51Я. Хто повинен плакати через перед
1059. 56:54чужими могилами? Я.
1060. 56:57Ви питаєте: "Хто мене примушує?"
1061. 57:00А я вам відповів:
1062. 57:03хто примушує вас
1063. 57:07кидатись у вогонь,
1064. 57:10рятувати чужу дитину?
1065. 57:14Хто примушує вас
1066. 57:17стрибати у воду, коли хтось потопає?
1067. 57:22Хто примушує вас кривитись, коли іншому
1068. 57:25болить?
1069. 57:27А якщо ви не кидаєтесь, не стрибаєте, не
1070. 57:30кривитесь, то ви лютий звір.
1071. 57:33А я ж не лютий звір, я людина. Я не
1072. 57:36ідеаліст, я проста, звичайна людина.
1073. 57:40До того же ще старий парубок. А як каже
1074. 57:44ваша стара ваша психологія, всі старі
1075. 57:47порубки егоїсти.
1076. 57:51Хоча
1077. 57:53ваша правда,
1078. 57:55може це також певного роду егоїзм.
1079. 57:59Зрештою, я люблю їх усіх трьох.
1080. 58:02Вони всі троє, рідні мені, дорогі мені.
1081. 58:09Але для кожний, для кожної з цих трьох я
1082. 58:12водночас і любий, і зайвий, потрібний, і
1083. 58:15осожний. Варто мені не прийти один
1084. 58:19тільки день, вони вже вдаряють на
1085. 58:20сполох.
1086. 58:22А тільки я засижуся зайвих півгодини,
1087. 58:25вони мене випроваджують,
1088. 58:27навіть наказують забиратися геть.
1089. 58:31Вони ніколи нічого не зроблять, поки не
1090. 58:34спитають у мене. А варто мені їм
1091. 58:36що-небудь порадити? Вони кажуть, що я
1092. 58:39люблю кругом встромляти свого носа.
1093. 58:42Ну я, звичайно, спалахую, хапаю
1094. 58:45капелюха.
1095. 58:47і тікаю сюди
1096. 58:51на старе кладовище.
1097. 58:54Це єдине місце,
1098. 58:58де я можу заспокоїтись.
1099. 59:02Єдине місце,
1100. 59:04де всі можуть знайти
1101. 59:08мир.
1102. 59:38Наділа,
1103. 59:41наділа
1104. 59:44налата